Завдання
Законодавство
Німецький Бундестаг приймає усі закони, які входять до сфери компетенції федерального уряду. Бундесрат – палата представників Федеральних земель – також приймає участь у законотворчому процесі. Законопроекти можуть вноситись до парламенту як депутатами та фракціями Бундестагу, так і Бундесратом і федеральним урядом. Для того, щоб депутати мали змогу внести законопроект, його повинна підтримати принаймні одна з парламентських фракцій або не менш ніж п’ять відсотків депутатів Бундестагу загалом. Законопроект обговорюється та затверджується Бундестагом згідно з встановленою процедурою.
Три пленарних читання
Як правило, законопроекти проходять через три читання на пленумі Бундестагу. Основною метою першого читання є визначення одного або декилькох комітетів, котрі фахово опікуватимуться даним проектом закону та готуватимуть нову редакцію до другого читання.
Детальна законотворчість відбувається на базі постійних парламентських комітетів, до складу яких входять представники усіх фракцій. Вони детально проробляють законопроект та обговорюють його на засіданнях цих комітетів. Вони також можуть запрошувати на публічні слухання експертів та представників різних інтересів. Паралельно до роботи в комітетах фракції утворюють власні робочі групи, в яких вони розробляють та формулюють свою позицію.
Після завершення обговорень відповідальний за закон комітет доповідає пленуму про перебіг та результат. Резолюції комітету стають основою для другого пленарного читання, де кожен депутат парламенту може подавати клопотання про внесення поправок, щодо яких також відбувається загальне голосування.
У третьому читанні нові обговорення проводяться лише тоді, коли цього вимагає або одна з партійних фракцій, або принаймні п’ять відсотків депутатів. Цього разу йдеться лише про поправки з боку фракцій або п’яти відсотків депутатів і лише стосовно поправок, прийнятих на другому читанні. Якщо у третьому читанні проект закону набирає необхідну більшість голосів, його передають до Бундесрату уже в якості закону.
Процедура погодження
Якщо Бундесрат не затверджує закон, він може звернутись до погоджувального комітету. Це окремий орган, який складається з 16 депутатів Бундестагу та 16 представників Бундесрату.
Згода Бундесрату є обов’язковою щодо поправок до Основного закону (Конституції) плюс до тих законів, які стосуються фінансової та адміністративної юрисдикції Федеральних земель. У випадку, якщо в погоджувальному комітеті досягається компроміс, який відрізняється від первісного формулювання закону, обидві палати (Бундестаг і Бундесрат) повинні це затвердити. Якщо компромісу досягти не вдається, тоді Бундестаг та федеральний уряд можуть у свою чергу звернутись до погоджувального комітету, тим самим запускаючи новий раунд процедури узгодження.
Закони, які не потребують обов’язкової згоди Бундесрату, можуть вступити в силу навіть при відсутності компромісу у погоджувальному комітеті. Однак у такому випадку під час голосування за них у Бундестазі потрібна вже абсолютна більшість.
Набрання законом чинності
Федеральний президент перевіряє, чи новий закон було прийнято у відповідності до Конституції та чи не суперечить він Основному закону за своїм змістом. Президент підписує закон, після чого він публікується у «Віснику федеральних законів». Таким чином, закон вважається оприлюдненим. Якщо в законі не прописана конкретна дата, він автоматично набирає чинності починаючи з 14 дня після публікації його у «Федеральному віснику».
Контроль над урядом
У якості прямо обраного представника народу Бундестаг, окрім законодавчої, посідає також важливу функцію контролю над федеральним урядом. Для виконання цієї наглядової функції депутати повинні мати доступ до інформації про плани та щоденну роботу уряду. Для цього існує ряд повноважень та інструментів, таких як т. з. «Малі та Великі запити» або «Година запитань до уряду» («Актуальна година»).
Бундестаг також формує комітети, завданням яких є контроль уряду. З одного боку, це постійні комітети, основною задачею яких є участь у законотворчому процесі; також існують особливі комітети, як-от слідчий комітет (комітет з розслідувань), який майже виключно займається контролем над урядовою діяльністью.
Федеральний бюджет
Згідно статті 110 Основного закону, Бундестаг має бюджетні повноваження. Він затверджує бюджет, який повинен передбачати та розкривати усі федеральні видатки. Проект федерального бюджету та бюджетного законодавства складається міністерством фінансів, після чого обговорюється та затверджується федеральним урядом. Для набрання чинності проект бюджету повинен пройти через Бундестаг та Бундесрат. Оскільки Бундестаг має бюджетні повноваження, проект бюджету може стати законом лише за умови досягнення парламентської більшості.